Арт-двіж «Гроші Є!»: у Сосницький громаді відбувся інтеграційний захід для ветеранів АТО та їхніх родин

Погожого осіннього ранку футбольне поле у Сосниці спорожніло. На стадіоні місцеві хлопчаки, озброївшись калькуляторами на телефонах, намагалися заробити свій перший мільйон у грі «Гроші як складова життя підлітка» разом із психологинею Яною Смоляр. Арифметика на відкритому повітрі – лише частина великого інтеграційного заходу «Гроші Є!», який провели у Сосницький громаді за підтримки Представництва Фонду міжнародної солідарності в Україні. На захід запрошено ветеранів АТО, їхніх дружин, дітей та родичів загиблих воїнів – зіграти у фінансову гру, отримати приємні емоції та відпочити від рутини. Тренерка Яна Смоляр навчала дітей учасників АТО фінансового планування на десять років вперед за допомогою простих арифметичних операцій, а саме – розбивати велику задачу на маленькі підзадачі. Маленькими кроками фінансова ціль здобувається набагато швидше. Підлітки, натхненні мріями про те, як за рік заробити на власний самокат, швиденько рахували, весело перегукуючись й хизуючись виграшами один перед одним.   «Наразі хлопці ще не розуміють, що таке мільйон. У них немає базових навичок, але натомість є натхнення і бажання. Два хлопця з групи у фіналі гри залишилися з грошима, примножили свій капітал та пішли задоволені. Це яскраві  лідери. Але вони дуже різні. Перший любить легкі гроші, а другий – бізнесмен, вдкумливий. «Дайте гроші під проценти!» – каже він мені.  Ці діти чудові, і якщо їх зараз взяти і скерувати – розкриється потенціал!» – прокоментувала Яна Смоляр.  Юні нафтові магнати й мільйонери після завершення гри охоче ділилися враженнями. Розпоряджатися власними фінансами учасникам гри дуже сподобалося. У дітей ветеранів плани на майбутнє ще по-дитячому наївні, але вже сповнені простої мудрості та турботи не тільки про себе, але й про громаду. Хлопці майже не ніяковіли, розповідаючи про свої фінансові цілі. Сергій, 13 років: “Мені на цьому заході дуже сподобався аукціон і розповіді, як заробити мільйон. З такими грошима я б полетів на іншу півкулю, до Північної Америки. А може, до Південної… Був би в мене мільйон – я б гуляв. І жив. Мабуть, мільйона на хату мені б вистачило, а на машину вже б не вистачило. Відкрив би у Сосниці хороший дитячий садок, а для військових – казарму з усіма зручностями. Щоб їм тепло було взимку.”   Роман, 13 років: «Я зрозумів: щоб заробити мільйон – треба відкрити свій бізнес. Якщо в тебе є надійний друг – взяти в нього гроші на цей бізнес. На мільйон хочу купити собі квартиру, дрібниці якісь, мотоцикл, а ще я б злітав на відпочинок в Єгипет. Лікарню би відкрив. І подбав про добру їжу для солдатів, щоб вони смачно й поживно харчувалися. Але уточніть… у мене мільйон у гривнях чи в доларах?»  Поки хлопці розважалися на аукціоні, їхні старші (15-17 років) товариші й товаришки з Сосниці та Загребелля, Чорнотичів, Рудні й Козляничів прокладали свій шлях до фінансового успіху на квест-тренінгу «Гроші є! Зароби їх, якщо зможеш» з тренеркою Мариною Желдак. Підлітки багато думали, старанно працювали над бізнес-планом свого життя і задавали запитання. Одразу зрозуміло – вони вже сьогодні серйозно замислюються про своє майбутнє.  А у сусідній кімнаті дорослі учасники проживали інше життя за персональною бізнес-легендою в рамках гри-тренінгу «Життєвий капітал» із тренеркою Наталею Холецькою. Гравці виплачували кредити, відкладали кошти на депозит, формували фінансову подушку безпеки, кооперувалися, аби стати партнерами в бізнесі, рахували відсотки. Для багатьох учасників це був перший в житті досвід подібних операцій.   Фінансова гра «Cashflow», яку провела психологиня Тетяна Євграфова, об’єднала дуже різних людей – бухгалтерів та будівельників, педагогів та пенсіонерів. Розмови про фінансову свободу далися їм не легко. Не всі були готові одразу говорити вголос про свої великі фінансові мрії, однак зізналися, що прийшли за спілкуванням та новими емоціями. У грі їхні бажання масштабувалися від казкових забаганок до потужних проєктів для суспільного добра. Маєток із трояндовим садом. Притулок для покинутих дітей. Реабілітаційний центр для ветеранів АТО. Оксана Миколаївна, матір загиблого учасника АТО, розповіла: «Вже другий рік поспіль на День Захисників і Захисниць України мене запрошують на покладання квітів у капличці. Хлопці приходять у формах, у медалях, з тендітними квіточками в грубих руках. Це так щемливо. А цього року ветерани принесли до каплички ікону – подарунок загиблим хлопцям Сосниччини. У нас є ветерани, є родичі загиблих. І якби в мене були гроші, я б побудувала у Сосниці реабілітаційний центр для військових із найкращим, найсучаснішим обладнанням. Щоб відродити у хлопців віру в те, що вони зробили найбільший внесок у розвиток нашої держави. Якби я побачила їхні посмішки, то я б сказала – моє життя вдалося.»  Інтеграційний захід відвідав Володимир Мироненко, начальник відділу Міністерства у справах ветеранів України у Чернігівській області, у минулому – Голова  Координаційної ради ветеранів АТО при ОДА Чернігівської області, ветеран АТО. І за збігом обставин – виходець з цих місць.  «Сосниця – мала батьківщина мого батька. Тут моє коріння. Я був ще менший, ніж дітлахи-учасники тренінгу, але я добре пам’ятаю автобус до Сосниці і далі, і бульбашки смоли на розпечений дорозі, і вудочки, і мою першу пійману рибу. Тому мені було цікаво відгукнутися на це запрошення, пройтися тропами, якими ми з батьком спускалися до Десни. І я маю на меті комунікувати з ветеранами Сосниці, щоб у нашій активно діючій Координаційній раді ветеранів АТО при ОДА Чернігівської області з’явився місцевий представник. Я дуже хочу, щоб ми почали співпрацювати і разом займатися розвитком ветеранського руху в Сосниці.   Обов’язково потрібно підтримувати ветеранів після повернення в мирне життя як в морально-психологічному, так і в соціальному плані. Згуртовувати, об’єднувати. Не так важлива формалізація заходу, як підтекст. Все, що пов’язано з розвитком, з інновацією, з західно-європейським підходом. Адже саме такі події не притаманні нашій місцевості через посткомуністичний спадок. Мені дуже хотілося б, щоб таких цікавих інтеграційних заходів для ветеранів, як сьогоднішній, було більше. Неформальне спілкування, пізнання нового – це важливі моменти реабілітації ветеранів.»  Проєкт «Вдосконалення системи психологічної підтримки в громадах, що надають соціальні послуги ветеранам АТО/ООС» реалізується Фондом міжнародної солідарності і співфінансується в рамках програми польської співпраці задля розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща.  

Громада-свято. Соціальні послуги з любов’ю до людей у Менський ТГ

«Та це ж громада-свято»! Так гості Чернігівщини відгукуються про Менську територіальну громаду. Завдяки процесу децентралізації представники місцевого самоврядування змогли перетворити похмуру радянську будівлю на креативний, теплий та інноваційний простір, до якого містяни приходять родинами на святкування важливих дат. До Дня Захисників та Захисниць України за підтримки Фонду Міжнародної солідарності в Мені провели інтеграційний захід “Моя сім’я – моя суперсила!”. Подія об’єднала учасників бойових дій на сході України, членів їхніх родин та всіх бажаючих. Цей надзвичайно цікавий та змістовний день для дітей і дорослих запам’ятається надовго. Усміхнені майстри й майстрині провели для малечі еко-воркшопи: ліпили їжачків з гречки, створювали патріотичні обереги, вчили гончарству. За гончарним колом стояв Олег Луцук, майстер, що увійшов до Книги рекордів України у 2021 році після випалу вогняної скульптури – найбільшого в Україні глиняного свищика. Гончарство – це гордість Мени, адже саме тут проходить фестиваль гончарного мистецтва «Куманець». Батьки і діти з задоволенням розглядали найкращі експонати фестивалю, що були представлені на інтеграційному заході. Марина Москальчук, керівник Відділу соціального захисту населення, сім`ї, молоді та охорони здоров`я, депутат Менської міської ради: “Сьогоднішній захід ми організували для того, щоб зблизити дитину, батька і матір. Це час, який вони можуть провести разом. Для того, щоб батько, який був в АТО, воював, бачив багато страшного і важкого, повернувся думками сюди, в родину. Це осіннє сонечко, ці майстер-класи, гончарство, картинна галерея, перегляд фільму – все для того, щоб дитина відчула, як вона потрібна батьку, а батько відчув, що він є головою родини і потрібен синові, дочці, дружині.” Тема вдячності захисникам і захисницям для заходу стала наскрізною. При вході гостей  зустрічала велика яскрава карта Мени і околоць, на якій кожен охочий міг залишити привітання для українських військових. Щирі та зворушливі слова вдячності, мрії про мир, побажання доброго здоров’я, любові, успіху. Прохання від серця  – Поверніться живими! – написані дитячим почерком. Дітей у Менській ТГ огортають неймовірною любов’ю та навчають найкращому у казково творчих формах. На стінах бібліотеки малечу супроводжують легкі і яскраві, як метелики, балерини. На шахівницях замість фігур – цукерки. Світлана Шелудько, Начальник відділу культури Менської міської ради. «Наша публічна бібліотека ще зовсім молода, але бібліотечній фонд налічує понад 45 000 книжок. Маємо найкращі сучасні видання для дітей будь-якого віку. А наша бібліо-няня разом з дітками читає вголос книжки і малює на фотостіні – робить все те, що їм подобається, якщо мама або тато на годинку забігли в магазин. Це наша унікальна соціальна послуга! Такого більше ніде нема. Бачите ці комп’ютери? Пані поважного віку на пенсії приходять до нас навчатися комп’ютерної грамотності. А влітку плануємо відкрити антикафе, щоб кожен міг прийти сюди і почитати книжки на відкритому повітрі». Родина, світло, знання – загальнолюдські цінності, які працівники сфери соціального захисту у Мені сповідують і привносять у свої проєкти. Дякуємо Менській територіальній громаді за натхнення і продовжуємо співпрацювати!

Трояндова Алея Пам’яті: у Прилуках готуються до Дня захисників та захисниць України

Напередодні Дня захисників  та  захисниць України, на Прилуччині відбулося урочисте відкриття трояндової Алеї Пам’яті. Найблагородніші квіти, що проростуть весною — це  знак скорботи і щирої вдячності всім воїнам, які загинули в боях за Україну. Інтеграційний захід із глибокою та символічною назвою «Перетин світів» об’єднав ветеранів АТО, родини загиблих, представників органів міського самоврядування, музейних працівників, психологів, молодь.  Сергій Цибенко, Голова спілки ради ветеранів учасників бойових дій та родин загиблих (померлих) учасників, власноруч посадив перший трояндовий кущ в пам’ять про побратимів, які не повернулися додому. Їхні портрети нині знаходяться у галереї Прилуцького краєзнавчого музею ім. В.І. Маслова, поруч з героями Другої світової війни, ветеранами війни в Афганістані та ліквідаторами наслідків аварії на Чорнобильській АЕС .   «На війні смерть ходить не за горами, а за плечима. Під час однієї з місій до «сірої зони» бійці моєї групи запитали мене, чи повернуться вони живими. Я пообіцяв, що зі мною вони не пропадуть, адже я «фартовий». У районі шахти Бутовка поруч з Авдіївкою ми протрималися під обстрілом ворожих мінометів 48 годин. Ми вижили завдяки молитвам наших рідних. А мій друг і побратим Іван Сорока — золота людина — не дожив лише один день до свого тридцятиліття. Пішов із розвідкою на так звану «кукушку». Це передова позиція у зоні, яка спостерігає за рухом ворога. Іван потрапив у «павутину» із ворожих мін і трагічно загинув. Ми ж бо мріяли, як після війни відгуляємо його весілля. Але не судилося… Я виконував свій обов’язок. Я воював за своїх рідних і за Україну, за хати в Прилуках, щоб було, куди повертатися, і щоб інші могли виконувати свою роботу і допомагати армії. Я вірю в те, що переможний мир настане. Але хлопцям, які повертаються з фронту, потрібна психологічна підтримка.»  В рамках заходу «Перетин світів» організатори презентували панораму Прилук — мурал від українського художника Степана Вербещука. Його роботи неодноразово виставлялися в столичному Будинку архітектора, в музеї Книги в Києво-Печерській Лаврі, в Українському домі. Мурал Вербещука об’єднав прилуччан в особливий спосіб: ветерани АТО разом з молоддю взяли до рук пензлі та доповнювали панораму новими мазками і сюжетами. Так живуть Прилуки сьогодні — спільними зусиллями торуючи шлях до зцілення, відновлення і благополуччя всіх членів громади. Інтеграційний захід «Перетин світів» відбувся у рамках проєкту «Вдосконалення системи психологічної підтримки в громадах, що надають соціальні послуги ветеранам АТО/ООС та їх родинам», що реалізується Фондом міжнародної солідарності і співфінансується в рамках програми польської співпраці задля розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща.